Комунальний заклад
«Олександрівське навчально-виховне об’єднання №2»
Кафедра іноземних мов
Доповідь
на тему:
"Розвиток навичок ХХІ століття"
ПІДГОТУВАВ:
ВЧИТЕЛЬ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
ПІДЛІСНЕНСЬКОЇ
ФІЛІЇ КЗ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКЕ НВО №2»
ВОЗНИК
ТИМУР ВАЛЕНТИНОВИЧ
2020 р
«Освіта ХХІ
століття – це освіта для людини. Її стрижень – розвивальна, культуротворча
домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і
саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого
вирішення проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію,
прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.» Такій особистості
одних знань з основ наук замало. Вона має ще володіти надзвичайно важливим
соціальним інструментарієм для успішної взаємодії в умовах ХХІ століття. Адже в
усе більш глобалізованому, цифрованому, інформатизованому, роботизованому,
технічо облаштованому суспільстві найближчого майбутнього на перший план
вийдуть гнучкі навички людини, її здатність до критичного мислення, ефективної комунікації,
результативної взаємодії з оточуючими. І навчання іноземної мови, а саме
англійської, постає потужним засобом формування особистості, яка володіє
навичками ХХІ століття в повній мірі, оскільки основною
метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції,
що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток
умінь використання іноземної мови як інструменту у
діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Ця мета передбачає досягнення
школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для
здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та писемній (читання,
письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного
мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу. Постає необхідність
організації навчального процесу так, щоб учні були здатні використовувати
англійську мову у реальних життєвих ситуаціях, у процесі навчання і набуття
знань.
Все більше й більше експертів
стверджують, що найближчим часом людство зіткнеться з кардинальною зміною
економічного та суспільного ладу. Ці зміни відбудуться під впливом прискореного
розвитку технологій та відповідних соціальних змін. Багато завдань, які наразі
виконуються працівниками в різних галузях економіки, будуть автоматизовані або
зникнуть зовсім у зв’язку зі зміною способу організації суспільства. Для нової
економіки будуть потрібні фахівці нового типу. Перед ними стоятимуть
завдання й цілі, які вимагатимуть
творчого підходу й готовності до співпраці з іншими людьми та системами
штучного інтелекту.
Передбачається, що для
людини майбутнього на першому плані будуть не жорсткі навички, які забезпечували виконання завдань ХХ століття,
а м’які, які будуть спрямовані на забезпечення взаємодії всіх для ефективного
існування.
Освіта ХХІ століття, яка покликана не лише дати базові знання з різних галузей
науки і мистецтва, а й розвинути уміння, які допоможуть молодим людям
максимально реалізувати власний потенціал і досягнути високих
результаті повинна сформувати у випускника три блоки навичок, необхідних у ХХІ столітті:
·
навички навчання
й новаторства;
·
навички в галузі
інформації, засобів зв’язку й технологій;
·
професійні і
життєві навички.
Серед усіх блоків навичок найважливішими вважають навички навчання й
новаторства. До них відносять:
критичне мислення й прийняття рішень (експертне мислення); комунікацію і
співробітництво (комплексне спілкування); креативність і новаторство (гнучкість
розуму й винахідливість). Ці навички є основою для можливості навчання упродовж
всього життя та творчої діяльності. Розвиток критичного мислення та вміння приймати рішення вважають
основою навчання ХХІ століття.
Розвиток навичок комунікації і
співробітництва стає наріжним каменм майбутнього, оскільки у все більш
механізованому та автоматизованому світі людина повинна буде вміти те, чого не
вмітимуть машини. На перший план тут виходить
уміння спілкування, незважаючи на те, що комп’ютерні технології змінили способи спілкування. Завдяки їм спілкування можливе не
лише в аудиторії, а й віртуально: за допомогою контактних мереж, чатів,
електронної пошти тощо. Це дозволяє розширити коло співрозмовників з обраної
теми, створювати навчальні проекти, проводити спільні заходи учасникам з різних міст і країн. Усі заходи, які передбачають спільну роботу і
навчання є прекрасним способом розвитку цих навичок. Володіння навичками комунікації і співробітництва
вимагає від учнів умінь
спілкуватися ефективно:
·
чітко
формулювати думки й ідеї; ефективно використовувати навички усного, писемного і
невербального спілкування у всьому різноманітті форм і контекстів;
·
слухати уважно,
щоб зрозуміти смисл: дані, оцінки, ставлення й наміри;
·
використовувати
комунікацію з різною метою (наприклад, для інформування, вказівок, мотивування
й переконання);
·
опановувати
різноманітні інформаційні засоби і технології; знати, як оцінювати їх апріорі,
а також оцінювати результати їх застосування;
·
ефективно
спілкуватись в різноманітних умовах (зокрема, у багатомовному просторі);
співробітничати:
·
демонструвати
здатність ефективно працювати у різних командах і виказувати до них повагу;
·
проявляти
гнучкість, готовність допомагати й бути корисним у досягненні необхідних
компромісів для досягнення спільних цілей;
·
брати на себе
частину відповідальності за спільну роботу й цінувати особистий внесок кожного
члена команди.
До блоку навичок в галузі
інформації, засобів зв’язку й технологій відносять інформаційну
грамотність, компетентність в питаннях засобів передачі інформації,
компетентність у питаннях інформаційних і комунікаційних технологій. Навички в
галузі цифрових технологій постійно видозмінюються, але вони життєво необхідні,
для того щоб опановувати інструментарій інформаційних, медіа- і комунікаційних
технологій, що постійно розширюється.
До третього блоку – життєвих і
професійних навичок – відносять гнучкість і пристосування, ініціативність і
самостійність, навички соціальної і міжкультурної взаємодії, продуктивність і
відповідальність, лідерство і здатність відповідати за свої дії. Серед них
чільне місце посідають навички соціальної і культурної взаємодії, які вимагають удосконалити роботу над
вміннями
ефективно
взаємодіяти з іншими людьми:
·
розуміти, коли
доцільніше говорити, а коли слухати;
·
поводити себе
шанобливо, дотримуватись професійної манери поведінки;
працювати незалежно:
·
визначати,
контролювати, ранжувати за чергою і виконувати задачі без безпосереднього
нагляду;
ефективно
працювати в різних командах:
·
поважати
культурні відмінності й ефективно працювати з людьми різного соціального і
культурного положення;
·
ставитись без
упередженості до різних переконань і цінностей;
·
максимально
ефективно використовувати соціальні і культурні відмінності для генерації нових
креативних ідей і підвищення якості роботи.
Вміння ефективно і креативно
працювати, незважаючи на культурні відмінності учасників команди чи однокласників, жити у різноманітному багатокультурному багатонаціональному світі,
толерантно ставитися до культурного спадку різних народів, поціновуючи власний
культурний спадок, бути громадянином світу і патріотом власного народу вчить,
зокрема, і шкільний предмет «Англійська мова» та його складова - соціально-культурна компетенція. Адже оволодіння соціокультурною компетентністю як здатністю зрозуміти й
прийняти іншу культуру передбачає і розвиток критичного мислення при пошуку,
аналізі соціокультурної інформації, і опанування навичками ефективної взаємодії
при монологічному та діалогічному мовленні, і володіння життєвими і медійними
навичками при здійсненні крос культурного обміну
Навички ХХІ століття
Навчальні та інноваційні навички
(інновація
– завжди щось нове. Працювати із новим треба правильно. Нове – не має бути
страшним)
·
творчість і інноваційність; (працюй з
новим впевненно)
·
критичне мислення і вміння вирішувати проблеми; (думай критично, не все нове є правильним, слухай поради та обмінюйся
досвідом)
·
комунікативні навички та навички співробітництва. (комунікація
– це основа основ. Людина відрізняється від інших живих істот вмінням комуні
кувати та співпрацювати)
Вміння працювати з інформацією, медіа та комп’ютерні навички (відрізняй різноманітну інформацію, фільтруй) – ліричний відступ
·
інформаційна грамотність; (шукай
потрібне в необмеженому потоці інформації)
·
медіаграмотність; (
·
IКT-грамотність (грамотність
у галузі інформаційно-комунікаціних технологій). (вчись користуватися ІКТ, будь
сучасним)
Життєві та кар’єрні
навички (те, для чого ми живемо,
самореалізація)
·
гнучкість та пристосовуваність; (тайм
менеджмент, будь гнучним та готовим до змін)
·
ініціатива та самоспрямованість;
(будь завжди першим)
·
соціальні навички та навички, пов’язані зі
співіснуванням різних культур; (людина завжди є частиною
соціуму)
·
продуктивність та вміння з’ясовувати та враховувати
кількісні показники; (продуктивність – результат підготовки, будь першим)
·
лідерство та відповідальність.
Доповідь на тему
«Шляхи практичної реалізації принципу міжпредметних
зв’язків на уроках англійської мови»
Возник Тимур Валентинович
Підліснеська філія
В доповіді розглядаються міжпредметні зв'язки при
викладанні іноземної мови. Зміни в геополітичній ситуації, які мали місце в
суспільстві наприкінці XX та на початку XXІ століття, спричинили пожвавлення
міжнародних стосунків зближення країн. Це викликало потребу у фахівцях, які
володіють іноземними мовами. Однак самих лише знань іноземних мов у зв'язку з
глобалізацією стало вже замало. На думку деяких вчених (В.С. Біблер), століття,
яке закінчилось, породило значний синтез культур поставивши таким чином
проблеми їх нього діалогу. Діалог культур не лише припускає взаєморозуміння та
спілкування між різними народами, а й потребує духовного зближення величезних
культурних регіонів. У зв'язку з цим особливого значення набуває проблема
розуміння загальнолюдських цінностей, а також відмінностей між народами, їхніми
культурами. Виникає потреба у формуванні особистості, яка володіє не тільки
іноземними мовами, а й готовністю до цілісного сприйняття світу, до його
розуміння на основі культурного плюралізму та поваги до людської особистості.
Основним засобом міжособистісного та групового спілкування та
виконання професійної діяльності виступає іноземна мова. Вона відіграє роль
інструментарію у розв'язанні глобальних проблем, що стоять перед Україною. При
всій різноманітності своїх функцій, мова - це, насамперед, основний носій
інформації різного роду. У структурі професійно-мовної компетенції важливим є
володіння спеціальною термінологією в обсязі, необхідному та достатньому для
певного і точного опису об'єкта професії, оскільки самі терміни виражають
основні поняття тієї чи іншої галузі знань і зв'язки між ними.
Отже, знання іноземної мови є важливим для формування
високого рівня плюралізму та одержання престижної роботи. На мій погляд, саме
низький рівень мовної підготовки спеціалістів знижує їхню
конкурентоспроможність та мобільність на світовому ринку праці.
Все це характеризує ту
суспільну проблему, яка породжує нагальну необхідність у виборі підходу до
навчання іноземних мов, який зумів би подолати бар'єри у спілкуванні між
носіями різних мов. Одним з таких підходів є міжпредметний підхід, засобом здійснення
якого є реалізація міжпредметних зв'язків при викладанні іноземних мов. Даний
підхід до викладання вартий уваги, бо він відповідає загально дидактичному і
загально методичному принципу доступності, що вимагає рівномірного розподілу
матеріалу під час усього періоду навчання. Він сприяє швидкій адаптації у
ситуації зміни професії чи сфери її діяльності в межах однієї спеціальності.
Вивчення іноземної мови, яка пов'язана з типовим спілкуванням для багатьох сфер
діяльності, підвищує мотивацію та пізнавальну активність учня.
Іноземна мова, як ніяка інша
дисципліна, відкрита для численних міжпредметних зв'язків, для використання
інформації з інших галузей знань.
Проблема
реалізації міжпредметних зв'язків не нова. Їй присвячено чимало наукових праць
методичного та загально-педагогічного характеру. Однак у наш час вона звучить з
особливою силою щодо вивчення мов у навчальних закладах.
На мій погляд, реалізація міжпредметних зв'язків при
викладанні іноземних мов носить ще до деякої міри епізодичний характер. Це
пояснюється, насамперед, відсутністю скоординованості між навчальними
програмами з іноземної мови та з інших загальних дисциплін, що унеможливлює
свідоме перенесення учнями набутих знань у сферу іноземної мови. У сучасній
педагогіці значення міжпредметних зв'язків збільшується. Вони сприяють
раціоналізації навчального процесу. Адже у світлі сучасних тенденцій до синтезу
та інтеграції наукових знань саме міжпредметні зв'язки є одним з шляхів
інтегрування освіти, засобом підвищення загальноосвітнього, загальнокультурного
потенціалу наукового складу.
Отже, реалізація міжпредметних зв'язків сприяє більш
науковій організації навчально-виховного процесу і є стимулюючим фактором
навчання іноземної мови. Як відомо, якість навчання,
у тому числі й іноземної мови, залежить від того, наскільки воно мотивовано в
очах учнів. Зараз у навчальних закладах України метою навчання іноземної мови є
забезпечення практичним володінням іноземною мовою.
Міжпредметні зв'язки є, перш
за все, опорою, фундаментом для повноцінного сприйняття і розуміння нових
знань, формування навичок і розвитку умінь; по-друге, вони дозволяють
узагальнювати і систематизувати наявний мовний і мовленнєвий досвід і,
по-третє, забезпечують повноту знань. Міжпредметні (зовнішні) зв'язки характеризують
логічний зв'язок різних дисциплін, наступність знань, а також і те, наскільки
спеціальні дисципліни базуються на даних точних наук. Ці зв'язки мають
властивості всезагальності, їх дія розповсюджується на всі навчальні
дисципліни, і вивчення кожної теми може мати ті чи інші форми зв'язку з іншими
предметами.
Таким чином, проблема
міжпредметних зв'язків дуже актуальна, бо взаємний зв'язок предметів витікає із
завдань комплексного підходу до навчання та виховання, тобто тісної єдності
професійного, ідейного, трудового і морального виховання. Міжпредметні зв'язки у
певних межах враховують спільне між предметами як за змістом, так і в
навчально-виховному процесі.
Немає коментарів:
Дописати коментар